29 вересня 1941 року – один з найтрагічніших днів ХХ століття: дві світові війни, розгул фашизму, сталінський терор, Хіросіма, Чорнобиль, голод, погроми, різанина, геноцид і Бабин Яр в Києві.
В 1941 році в ярах Бабиного Яру було розстріляно 200 тисяч киян, серед них – 150 тисяч євреїв. Величезна і страшна братська могила.
З перших днів окупації гітлерівці встановили в Києві “новий порядок”. Розстріли і тортури не припинялися ні вдень, ні вночі: на шибеницях гойдалися тіла замучених, на вулицях лежали посинілі тіла жінок і дітей.
Символом всієї політики окупантів сталі зловісні слова “Бабин Яр”.
Масові розстріли жителів міста в глибоких ярах Бабиного Яру почалися 22 вересня.
Розказували потім в місті, що всіх зігнаних в одне місце євреїв, німці роздягнули і весь натовп, за однією версією 72000, по іншій – 80000 чоловік, погнали в Бабин Яр, де розстріляли перехресним вогнем з кулеметів і автоматів.
Трагічним вересневим днем йшли тисячі в свій останній шлях. Йшли з Подолу, Печерську, Бессарабки, Святошино. Йшли чоловіки і жінки з грудними дітьми на руках, старі і діти. Коли приречених приганяли на кладовищі, у них відібрали всі цінні речі і одяг. Потім людей ставили рядами так, щоб одним пострілом убити декількох чоловік. Ставили другу і третю чергу. А потік людей все продовжувався. Падали убиті і поранені, фашисти добивали лопатами поранених і кинутих живими грудних дітей, а потім засипали їх землею.
В жовтні 1941 року яри Бабиного Яру гітлерівці перетворили на зону смерті, де створили Сирецький концентраційний табір і бузувірськими методами замучили десятки тисяч людей.
29 вересня 1943 року, коли роботи в Бабиному Яру добігали кінця і остання піч чекала своїх жертв, близько 300 в’язнів Сирецького концтабору зробили відчайдушну спробу втечі. Вночі їм вдалося відкрити двері бараків і вирватися на свободу. В живих залишилося не більше 15 чоловік. Їм вдалося сховатися і дочекатися звільнення. Вони розповіли світу про страшну трагедію Бабиного Яру і Сирецького концтабору.